Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
Попперс, лоисы, токсики – вот такие слова в моей голове. Я наркоман, рэпер, живущий на грани. И не понаслышке знаком с закладками. Моя история началась с кодеина.
В один прекрасный день я почувствовал себя охрененно, запрыгнул в свой окрашенный БМВ и поехал к стоматологу. Странный выбор, можете сказать, но у меня была своя мотивация. Я узнал, что у него можно купить закладки. Вот тебе и медицина!
Спустя пару минут я был уже у его дверей, но стоматолог, казалось, не очень радостно поприветствовал меня. Он был типичным токсиком – неприятным человеком в белом халате, полностью поглощенным своими делами. Я ничего не сказал, просто протянул ему денежку и кивнул в сторону его кабинета.
Пока он медленно открывал дверь, я уже представил себе свое новое приключение. И только при взгляде на его лицо мне стало ясно, что эта доза будет особенной. Ну и ладно, думаю я, сделаю себе приятно.
Стоматолог конечно сразу сказал мне, что закладки – это просто слухи и мои деньги лучше потратить на полезные вещи. Но меня это не остановило, ведь я знал, что он не откажется заработать пару бабла.
Мы зашли в его кабинет и я просидел там около часа, пока он таскался по полкам, выясняя, что ему нужно. А я сидел, задрав ноги на стуле, и наблюдал как он ворочается.
Наконец, он принес мне небольшую прозрачную бутылочку с джефом, и пчелку, которую я сразу втерзал. Ощущение было волшебное. Буквально через несколько секунд я почувствовал, как поток энергии прокатился по моему телу. Вот она, моя доза счастья.
Я встал с кресла, глаза загорелись, и я сказал стоматологу: "Воу-воу, малыш, ты меня вчера так обжал, а сегодня я как будто выиграл лотерею!" Он просто покачал головой и, кажется, скорее всего пожалел, что согласился на это.
А я уже ушел от него, счастливый и полный энергии. Я знал, что теперь меня ждет ночь без сна, но это было неважно. Я был на пике своей жизни.
Я сел в машину и направился в сторону клуба. Пока я ехал, я решил включить весь свой арсенал музыки – ту, что будоражила мою душу.
В клубе меня ждали уже знакомые лица, и те, кто только хотел познакомиться. Я был звездой в этом кругу, и все хотели быть со мной. Но я знал, что ничто не вечно, и поэтому наслаждался каждой минутой.
Вечер пролетел мгновенно, а я чувствовал, что еще не готов уходить. Закончив концерт, я стоял на сцене, слушая ликующую толпу. Это была моя ночь, и я был готов продолжать тусить до утра.
Но вечеринку все же пришлось закончить. Я сел в машину и двинулся домой. На улице начал рассветать, и я понял, что наркотик медленно уходит из моего организма. Но я не жалел о потраченном времени. Я получил свои эмоции и новый материал для своих песен.
Пару дней спустя я уже был в студии, записывая новый трек. Я вспоминал ту ночь, когда я втерся весь этот кодеин. Это было сумасшедшее время, и я был готов повторить его снова и снова. Я нашел другие способы выразить себя и шагнул в мир реального искусства.
Попперс, лоисы, токсики – это все прошло. Сейчас мне нужны только музыка и искренность. И я надеюсь, что каждый, кто слушает мой рэп, сможет найти в нем свое отражение.